Ораторія
Це жанр, який з'являється в добу Реформації, для популяризації ідей католицької церкви через осмислення літургії, яка велась на латині, що суттєво спрощувало розуміння. Близько 1551 року в Римі розпочали проводити молитвні зустрічі у спеціальних прищеннях при церкві, які називались ораторії, де проводилось читання Біблії, інтерпретування текстів та бесіди духовного змісту. У таких приміщеннях ставили різні сцени біблійного змісту в супроводі музики, що були розділені проповіддю на кілька частин.
Ці сценки переросли в особливі алегоричні драми, де героями могли виступати абстрактні поняття (насолода, світло, тощо). Перша ораторія «Вистава про душу й тіло» Еміліо де Кавальєрі 1600 року була морально-алегоричною драмою і включала таких героїв як «світло», «людське життя», «тіло», «задоволення», «розум». Окрім цього ораторія зберігала зв'язок із сценічними ефектами (костюми, декорації, танці), але це швидко перестало бути харкатеристокою жанру. З часом назва місця ораторія почала асоціюватись із самим дійством. Звідси і маємо музично-вокальний жанр ортарію.
До кінця XV ст. зазнає занепаду через послаблення впливу церкви на суспільні маси. А от з середини XVII ст. ортаторії знову набирають популярності, але цього разу з'являється два види оратарій: вульгарна і латинська, відповідно oratorio vulgare, oratorio latino. Так звана вульгарні ораторії виконувались в концертних залах на світські теми, в той час як латинські в церквах на християнську тематику. У XVIII ст. Георг Фрідріх Гендель, німецький композитор, вважається батьком класичної ораторії. Він модифікує ораторії, виводячи два види на концертну сцену. У його доробку ''Самсон'', ''Геракл'',''Месія'', ''Іуда Макавей'' - героїчні композиції на релігійну тематику.
Хоч ораторія і виникла в Італії та її достатньо швидко витіснила опера.
Тепер ораторії популярні у Різдв'яний період.
(Зображення: https://ism.yale.edu/event/js-bach-christmas-oratorio-bach-collegium-japan)
Коментарі
Дописати коментар